Згідно Закону України 3651-д орган місцевого самоврядування «Деремезнянська сільська рада» (код ЄДРПОУ: 04362757) був реорганізований і увійшов до складу Обухівської громади

Для можливості відновлення сайту дзвоніть за телефонами: (0432) 55-43-70 - Метастудія (Вінниця)
Vlada.ua - розробка веб-сайтів для органів місцевого самоврядування

Село Деремезна

Деремезна – село, центр сільської ради. 
Розташоване за 20 км від районного центру Обухів.
Найближча  залізнична станція м. Українка за  25 км.
Площа населеного пункту - 320 га.
Населення – 420 осіб.
Кількість дворів - 269.

День села відзначається на 1 субота серпня. Святкування започатковане в 2006 році. Село має свої символи: Герб, Прапор, Гімн, які уособлюють його історію і сучасність. (Ініціаторами і розробниками їх були  Литвин О.М., Кулик М.І.,).
    
Назва села, за однією з версій, походить від птахів ремезів, які тут нібито гніздувалися колоніями. Спочатку поселення мало назву РЕМЕЗНА, а  з часом сполучник де об*єднався  з основним словом  і село почало  називатися ДЕРЕМЕЗНА.
        
Дуже цікаву думку про назву села, обґрунтовану  виписками з праць древніх літописців, письменників, краєзнавців подають в праці «Історія одної назви: Деремезна» дослідники з м.Києва І.І.Литвин, Л.Литвин, Т.Литвин.  Досліджуючи історичні джерела інформації та їх аналізуючи, вони прийшли  до іншої думки про історію назви села  Деремезна, яка ґрунтується на більш глибоких дослідженнях:

«Люди тікали (від татаро-монголів) ховалися там, де можна було спокійно жити, вести господарство. Такий притулок знайшовся у затишному місці, серед темряви глибоких ярів і балок. Тому і назвали це місце «Деремезь», або Деремезна, що означало в древні часи щось тремтливе і боягузливе.

Тому ніхто не може дати відповідь, чому село має назву, єдину в усій Україні- Деремезна?

Ніхто, бо назва села, як і воно саме, живе з незапам’ятних віків , ще до навали  татаро-монгольських завойовників.

Перші писемні згадки про Деремезну в документах 1240 року. Поселення в цій місцевості було ще за княжих часів. Звідси пішли довколишні села Яцьки, Макіївка. В деремезнянських урочищах знаходиться безліч джерел (криниць). Тому і книжка з історичними нарисами про село Деремезну зветься  «На землі –джерелиці,» видана в 2007 році, автори  М.І.Кулик,  та Ю.К.Домотенко.   

Вдруге Деремезна згадується у літописі  від  1580 р., коли вона входила до Великого Васильківського  ключа.  У 1598 р. Ян Острозький віддав Васильківський ключ Дідковичам –Трипільським , яким  винен був велику суму грошей.

Того ж року Павло Дорогостайський судом відібрав у Дідковича Василівщину і знову приєднав її до Обухівського ключа. Повернулася до Обухівського маєтку і Деремезна.

Під  час руїни (друга половина ХУ11 ст.) Деремезна як  і всі поселення колишньої Лукавиці,  дуже потерпіла від боїв, що там точилися.

В описі Київського округу, зробленому 28 липня 1686р. йдеться: «Селище Деремезна пусте серед степу коло криничок. А від того селища Деремезного вниз р.Красної до Дніпра і Трипілля  пусті  місця: пустее містечко Германівка, а  під  тим містечками  пусті слобідки: Усачівка, Григорівка, Козіївка, Красненька, Германівка…». 

У 1793 році в Деремезні було 62 двори і 396 осіб посполитих. В 1785 році Деремезнянський житель Данило Бабич побудував у селі церкву в ім*я  Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1807 році поміщиця Проскурина мала в Яцьках і Деремезні 1932 кріпаки. У 1831р. в Деремезнянському маєтку Проскури посполиті вчинили бунт. Для усмирення в Деремезну прибула з Василькова військова команда. У тому ж 1831р. Проскурин маєток купили брати Микола та Іван Григоровичі Киселевські.           

В 1943 році, під час  війни, приміщення церкви згоріло.

В 1862 році в Деремезні було відкрито приходське  училище, в якому  навчалося 48 хлопчиків і  5  дівчаток.

В 1864 році в Деремезні мешкало 588 осіб. У 1866 році Деремезна увійшла до Васильківського повіту. На початку ХХ ст. Деремезнянський маєток був у  посесії  орендного товариства Григорівського  цукрового  заводу. У 1880 роках церква і школа почали руйнуватись. Громада  вирішила їх перебудувати. У відомостях про  церковно-будівельні роботи Київської губернії йдеться: «Церква побудована  коштами прихожан «вчерне».  Завершення будівництва перенесено на 1889 рік. За виконанням робіт доручено слідкувати архітектору Юргенсу».

6 травня 1905 року в селі виникла пожежа, яка знищила оселі більше ніж у половини жителів села. Потерпілим підмагали люди з сусідніх сіл,  даючи милостиню «на погоріле». Погорільців  забудовували теслярі з усього  довкілля.    

Хвилю революційного піднесення пережила і  Деремезна.

У розпал громадянської війни, в червні 1920 р. на території  села  відбулалися жорстокі сутички польських і петлюровських військ з частинами  Червоної  армії. На  сільському цвинтарі  є  могила, де  покояться тіла  загиблих  червоноармійців.

Перехід  до мирного  життя  проходив у напруженій  атмосфері:  встановлення більшовицької влади не сприймалося  деремезнянами. Владу «воєнного комунізму» встановлював у селі загін більшовика Зубкова., до нього  були залучені місцеві бідняки Степан Глевацький,  Андрій Шульга, Денис Шульга, Данило Мерщій.

У 1923 році  Деремезна  ввійшла до складу  Обухівського  району.  З початком  масової  колективізації  на базі  ТСОЗ у   було  утворено в 1929 році, колгосп, назву  якому дали  «Сталінка».

До артілі  записалося 18 господарств. 1930року, побоюючись  «розкуркулення» до колгоспу пішли  майже  всі  деремезнянські селяни.

Взимку і весною 1933 року жителі Деремезни почали пухнути  і  вмирати голодною смертю.

Більшовицько-сталінський геноцид вимордував  цілі  деремезнянські  сім*ї.

Реєстр-мартиролог  складався І.М.Литвином, як очевидцем. В цей  голодоморний мартиролог вписано  208 деремезнян.

У 1935 році місцевий колгосп було перейменовано.  Артіль  ім.Сталіна стала  в передвоєнні роки, однією з передових в Обухівському районі.

У роки Великої Вітчизняної війни 134 жителів села полягли в боях з німецькими завойовниками. 47 воїнів, які полягли під час визволення Деремезни, поховані в Братській могилі.           

Важкою працею селян  відбудувалося  село, ставилося  на ноги артільне господарство.

З  ініціативи сільської молоді було відремонтовано клуб, в селі запрацював радіоузел, почала  працювати  бібліотека.

В ті роки  колгосп був  занехаяним,  хоч колгоспники трудилися не покладаючи  рук.

На  всіх ділянках сільського виробництва трудилися  майже одні жінки. Разом з  коровами колгоспниці, були основною «тягловою силою» в колгоспі.

Восени 1959 року колгосп ім.Сталіна с. Деремезни об*єднався з колгоспами сусідніх сіл в один колгосп «Радянська Україна», який очолив Михайло Панасович Вербовський. Почався інтенсивний розвиток сільського господарства, особливо рільництво. З боку голови колгоспу селяни отримували  велику допомогу при будівництві жилих  будинків,  село  почало швидко оновлюватися.

Естафету успішного керування колгоспом пізніше прийняв І.С.Короб, корінний деремезнянин, який очолював місцевий колгосп 28 років. Він став знаним на Україні організатором сільськогосподарського  виробництва. При  І.С.Коробу була закладена виробнича і соціальна база, основа сьогоднішнього: побудована тваринницька ферма, зерносховище, тракторна бригада, школа, будинок культури, магазин, будинки для молодих сімей.

В селі  проживає повний кавалер ордена Слави, передова доярка Київщини  Н.І.Глевацька.

В Деремезні народилися Степанида Глевацьска, яка в Х1Х столітті  була  професором богослужіння Київської  духовної семінарії, відомі художники на Україні  І.І.Литвин  та О.М.Литвин , М.Ф.Кулик, доктор біологічних  наук, профессор.

В селі  прпоживав самобутній художник, поет і драматург М.І.Кулик, який помер в березні 2014 року  

Десятьом жителям села присвоєно  звання  «Почесний  житель села».

В селі  знаходиться комплексна бригада. 

Нині в Деремезні діють будинок  культури, бібліотека, пошта, магазин.

В 2005 році відкрито в пристосованому приміщенні церкву Пресвятої Казанської Божої Матері, в якій службу веде священник Віктор Деремезна - доброзичливе й  трудолюбиве село. Пройшовши  важкі, тернисті шляхи своєї історії село зберегло своє обличчя, свій хліборобський  дух і зараз  займає гідне місце  серед інших населених  пунктів  Обухівського району.

Слава його - в життєрадісних та гостинних людях, які завдяки своєму патріотизму, любові до неньки-землі, вистояли і зараз самостверджуються, відроджують свою рідну Деремезну. Сааме про це і ідеться в книзі «Де ремези водилися», яка вийшла в світ 2009 року. В ній  поміщені  матеріали, що  були надруковані в районній газеті  з 1960 року до сьогодення, автор М.І.Кулик, ветеран війни і праці.

Село в даний час повністю газифіковане та телефонізоване.

Автор матеріалу     Р.І.Шульга        08731, с.Деремезна, вул.Приозерна, 1,Обухівського району, Київської області.


Розробка веб-сайтів для органів місцевого самоврядування
Пропонуємо веб-платформи по створенню власного веб-сайту державним органам влади, органам місцевого самоврядування та державним установам
Gromada.org.ua, Rda.org.ua, Rayrada.org.ua, School.org.ua, Osv.org.ua

Логін: *

Пароль: *